Щоби пам'ятали

Чорнобай Анна

 У листопаді цього року ми відзначили 82 річницю пам'яті жертв Голодомору.

   Найжорстокішим злочином комуністичного режиму проти українського народу був голодомор 1932—1933 рр.Страшна моровиця лише за один рік забрала життя мільйонів людей, зруйнувала сільське господарство на українських землях, а головне - позбавила українців впевненості у майбутньому.

   За вказівкою московських комісарів В. Молотова, Л. Каґановича, П. Постишева, які керували заготівлею продовольства в Україні, коли хліба не було, забирали сухарі, картоплю, сало, соління, тобто всі запаси їжі. Траплялися випадки, коли вилучали навіть шкіряні речі, щоб їх не варили та не їли.Залишившись без хліба, селяни їли мишей, щурів та-горобців, кісткову муку і кору дерев. Відбувалися численні випадки канібалізму.

   Трагічні події Голодомору покрила завіса мовчання. Було заборонено будь-яку допомогу з боку міжнародної та радянської громадськості. Уражені голодом райони були оточені внутрішніми військами, що завертали тих, хто намагався дібратися до міста. Рятуючи дітей від голодної смерті, окремі батьки будь-якою ціною везли їх до міста і залишали в установах, лікарнях, просто на вулицях. "Хто не мав іншого рятунку, — згадує Р. Дзюбіна, яка під час Голодомору проживала на Київщині, — виходили до поїзда і під час руху закидали своїх дітей до вантажних вагонів, надіючись на те, що їх десь хтось зніме і таким чином дитина виживе".

   Один із соратників Сталіна, другий секретар ЦК КП(б)У, з гордістю заявляв: "Між селянами і нашою владою точиться жорстока боротьба. Це боротьба на смерть. Цей рік став випробуванням нашої сили і їхньої витривалості. Голод довів їм, хто тут господар. Він коштував мільйони життів, але колгоспна система існуватиме завжди. Ми виграли війну".

   Голодомор став найбільшою трагедією за всю історію українського народу. За масштабом, жорстокістю, цинізмом і організованістю з боку влади та наслідками для майбутніх поколінь він не має аналогів в історії людства. 

   Василь Івчук, директор школи с. Дударків Бориспільського району Київської області, врятував від голодної смерті десятки учнів школи. У 1938 році був розстріляний. Іван Картава, лікар з Березнегуватого Миколаївської обл. вже пухлих від голоду дітей збирав у лікарні і відгодовував. Такі доброчинці були в кожній ураженій штучним голодом області. Саме такі люди перетворили нас у народ, яким варто пишатися. Я пишу вам про цих людей, щоби пам'ятали...