Щоб пам'ятали.Блищик Карина

Безпощадний Голодомор забрав тисячі невинних душ, не шкодував ні дітей,ні їх батьків. Це надзвичайно страшна сторінка нашої історії, яку пережили наші предки.  Цей акт геноциду українського народу ми маємо пам’ятати та вшановувати тих людей, які опинилися безпомічними перед жорстоким керівництвом.

“ Щоденник я присвятила своїм дітям, щоб вони літ за 20 прочитали й побачили, як страждав і стогнав народ, який був жахливий голод, якими жорстокими методами будували соціалізм ”

Висловлювання однією із жертв Голодомору - Олександри Радченко. Вона описувала усі події, які відбувалися з нею та її сусідами під час масового знищення населення  1932–1933 років, за що була заарештована.

“Не було в історії людства катастрофи таких величезних розмірів, яка привернула б таку малу увагу міжнародного світу… Голод був інструментом національної політики більшовиків, вжитим свідомо як останній засіб зломити опір українського селянства проти системи”

Писав американський журналіст Вільям Генрі Чемберлин і,безперечно,був правий. В окремому розділі  своєї книжки “Залізна доба Росії” про Україну він розповідав, що голод охопив територію з населенням 60 млн, а кількість жертв становила 3–4 млн осіб. У 1944 р. у Нью-Йорку вийшла ще одна книга Вільяма Чемберлина “Україна: пригнічена нація”.

“Я пройшов через безліч сіл... Скрізь чув плач: “У нас немає хліба. Ми помираємо! Передайте в Англію, що ми пухнемо від голоду”.

Розповідає Ґарет Джонс - британський журналіст. Автор понад 20 статей на тему українського голодомору.

Комуністичний режим намагався не тільки приховати правду про Голодомор в Україні, але й назавжди знищити крихти пам’яті про цей злочин. Небезпечним було не тільки писати про це в пресі, але навіть згадувати в приватних щоденниках. Але зараз ми знаємо правду про цих підлих людей, які перебували у той час в керівництві і вже нічого не можемо зробити, тільки вшанувати пам'ять загиблим,запаливши свічку в церкві…