Мовне питання. Вілімс А.

 В Україні близько ¾ населення становлять українці; близько четвертини – росіяни, і близько 1 відсотка – представники інших національностей. Але російськомовних жителів – мабуть близько половини. Державна політика у мовному питанні ґрунтується ну хоча б на співвідношенні чисельності представників національностей. А повинна ґрунтуватися абсолютно чітко на кількості бажаючих тією чи іншою, насамперед серед цих двох мов.
У нас же мовна політика влаштована таким чином, щоб рано чи пізно, добровільно чи примусово, зробити українців україномовними. Так, Росія сотні років брутально в рамках своєї шовіністичної імперської політики русифікувала українців. І вона у великій мірі цього досягла. Бо, навіть там, де люди спілкуються українською мовою, у більшості випадків насправді їх мова є українсько-російським суржиком. Але не потрібно подібне насилля проводити у зворотньому напрямку. Отже, не тільки ЗМІ, книги, фільми повинні відповідати кількості бажаючих спілкуватися відповідними мовами, але й навчання в школах, дитсадках,вищих навчальних закладах, повинне бути в таких же пропорціях. 

Але нам, просто не потрібно ніякої напруги і протистояння по мовному питанню. Просто кожен повинен вільно спілкуватись своєю мовою. І поважати один одного, не робити з цього проблем – як, наприклад, ми не робимо з цього проблем і у нашому спілкуванні на Politiko. Зняття примусу і перекосів у мовному питанні в Україні буде сприяти повазі і згуртованості громадян України, сприяючи укріпленню в Україні політичній нації. А якщо чимало хто з громадян хоче, щоб російськомовні українці все-таки ставали україномовними, то хай широко, планомірно пропагую потребу у цьому російськомовних українців; пропагує, популяризує українську культуру. Це буде природньо, відповідати справжньому принципу взаємної поваги і недоторканому праву кожної людини на свою особисту свободу і право вибору.