Комунікативні ознаки мовлення.pptx (698797)

ознаки.docx (20279)

Презентация Microsoft Office PowerPoint.pptx (1012433)

Блоги.pptx (211408)

ком.ознаки.pptx (66922)

комунікативні ознаки.pptx (1192063)

Блищик Комунік.ознаки.pptx (83049)

Комунікативні ознаки та шляхи їх досягнення.ppt (48128)

Роль блогів в освітньому процесі.ppt (363008)

 В Україні близько ¾ населення становлять українці; близько четвертини – росіяни, і близько 1 відсотка – представники інших національностей. Але російськомовних жителів – мабуть близько половини. Державна політика у мовному питанні ґрунтується ну хоча б на співвідношенні чисельності представників національностей. А повинна ґрунтуватися абсолютно чітко на кількості бажаючих тією чи іншою, насамперед серед цих двох мов.
У нас же мовна політика влаштована таким чином, щоб рано чи пізно, добровільно чи примусово, зробити українців україномовними. Так, Росія сотні років брутально в рамках своєї шовіністичної імперської політики русифікувала українців. І вона у великій мірі цього досягла. Бо, навіть там, де люди спілкуються українською мовою, у більшості випадків насправді їх мова є українсько-російським суржиком. Але не потрібно подібне насилля проводити у зворотньому напрямку. Отже, не тільки ЗМІ, книги, фільми повинні відповідати кількості бажаючих спілкуватися відповідними мовами, але й навчання в школах, дитсадках,вищих навчальних закладах, повинне бути в таких же пропорціях. 

Але нам, просто не потрібно ніякої напруги і протистояння по мовному питанню. Просто кожен повинен вільно спілкуватись своєю мовою. І поважати один одного, не робити з цього проблем – як, наприклад, ми не робимо з цього проблем і у нашому спілкуванні на Politiko. Зняття примусу і перекосів у мовному питанні в Україні буде сприяти повазі і згуртованості громадян України, сприяючи укріпленню в Україні політичній нації. А якщо чимало хто з громадян хоче, щоб російськомовні українці все-таки ставали україномовними, то хай широко, планомірно пропагую потребу у цьому російськомовних українців; пропагує, популяризує українську культуру. Це буде природньо, відповідати справжньому принципу взаємної поваги і недоторканому праву кожної людини на свою особисту свободу і право вибору.

Україна у сучасному світі.ppt (1292288)

Мова - запорука існування народу. Нам потрібно захищати рідну мову, так ми захищаємо свій народ, його право на існування. Володіння рідною мовою - це є обов'язок патріотів. Розмовляйрідною мовою скрізь де її розуміють, з усіма хто її розуміє. Не поступай своїми мовними правилами заради вигоди - це зрада свого народу. Ставлення до рідної мови має бути таким, як до рідної матері. Сім'я - первинна клітина нації. Щоб вона не омертвіла, тоді розмовляй у сім'ї мовою своєї нації. Не вмієш - учись. Прищеплюй дітям ставлення до мови як до святині, найдорожчого скарбу. Допомагай кожному, хто хоче вивчати українську мову. Ніколи не зупиняйся у вивченні рідної мови. Свою мову треба вчити ціле життя.

У твоїй хаті завжди мають бути українські газети, журнали, книжки. Не забуваєйте і про дитячі видання.

Хай лунає у твоїй хаті українські пісні, українське слово з теле- і радіо-приймачів. Підтримуй усі починання окремих осіб і громадськості, спрямовані на утвердження української мови. Не будь байдужим до найменших виявів обмежень чи зневаги української мови. Подбай, що у місці твого навчання обов'язково був створений осередок Товариства "Проствіта".

Бережи своє ім'я та імена своїх близьких від лакейських деформацій. Пестлива форма власних імен, особливо, дитячих. не повинна виходити за межі української мови, національної традиції. Пам'ятай: найкращі вчителі мови для дітей - це мати і батько. У наш час доволі поширені змішані шлюби. І в таких сім'ях виникає проблема вибору мови. В ідеалі тут повинні звучати обидві мови, однак не в якомусь змішаному вигляді, а кожна - у своєму літературному варіанті. Батьки в таких сім'ях повинні використовувати обидві мови не просто для спілкування. а як засіб залучення своїх дітей до багатств духовної культури обох народів.

Вивчай інші мови. Це дасть можливість не тільки оволодіти ключами до скарбниць духовності інших народів, але й оцінити свою мову.

КОМУНІКАТИВНІ ОЗНАКИ ТА ШЛЯХИ ЇХ ДОСЯГНЕННЯ.pptx (125399)

Комунікативні тренінги.ppt (3016192)

промова.docx (15066)

треніги.pptx (454622)

блог.pptx (158499)

Комунікативні ознаки_Сальвенчук.pptx (122459)

ТРЕНІНГИ.pptx (1117292)
І.Палько.mp4 (2220245)
Н.Грейс.mp4 (4358898)
О.Болсунов.mp4 (7640954)
Р.Гандапас.mp4 (7455507)
 

Комунікативні тренінги_Блищик.pptx (1964325)

Роль блогів в освітньому процесі_Блищик.pptx (2816500)

Комунікативні тренінги та їх значення.ppt (4337664)

Роль блогів у освітньому процесі_Сальвенчук.ppt (5856768)

РОЛЬ БЛОГІВ В ОСВІТНЬОМУ ПРОЦЕСІ.pptx (1050115)

    Сьогодні в Україні мовна проблема є однією з найактуальніших. Історія розвитку й становлення нашої мови — це історія утисків і заборон. Варто згадати хоча б Валуєвський циркуляр 1863 року, щоб зрозуміти, наскільки твердим був намір знищити так зване "малоросійське наріччя". З історії відомо, що розвиток української науки й освіти, друкування тоді опинилися під загрозою. Наступні роки не принесли полегшення, наприклад сумнозвісний Емський указ так само передбачав суворі покарання щодо українських діячів-патріотів. 30-ті роки XX століття відомі жорстокими репресіями, спрямованими проти національної інтелігенції.
    Знаючи всі ці факти, несвідомо замислюєшся: як у таких неймовірно складних умовах українська мова могла вижити? Зрозуміло, що це сталося в основному завдяки митцям-ентузіастам, яким доля рідної держави була небайдужа.  
    На мій погляд, для остаточного вирішення цієї проблеми потрібно якнайбільше використовувати українську мову у суспільному житті людей, а саме: випускати україномовну преси, транслювати фільми з вітчизняним перекладом, розвивати українську естраду тощо. І тоді до рідного слова потягнуться люди з усіх регіонів нашої держави.

Роль блогів в освітньому процесі.pptx (2174925)

"Нації вмирають не від інфаркту , спочатку у них відбирає мову" писала Ліна Костенко. У її словах не можна сумніватись. Мовне питання для нашої країни було і залишається болючим. 
Ще два роки тому спілкуватись українською мовою було не модно і не цікаво, у всіх склався стереотип, що українська мова лише для села, а місто і сучасність обирає російську мову. Насправді, такі думки і комплекс меншовартості вкладала нам пропаганда, яка вирувала у нашій пресі, телебаченні і книгах. 
Мову відібрали, наша нація поступово відмирала, але все ж злий задум не став реальністю. Нація змогла реабілітуватись, хоч ліки були занадто гіркими - на смак людських сліз і крові.
Ми не здаємось і боремось, війна йде на всіх фронтах, у війні мов українська перемагає і це не може не радувати. Коли у Києві чуєш на кожному кроці українську - радіє душа.
Нам потрібно переоцінити вартість нашої мови і нашого народу,ми кращі ніж ми думаємо і можемо набагато більше, адже ми - українці, а значить зможемо усе.

Мовне питання в України сьогодні є важливою складовою широкої проблеми – української ідентичності. Сучасна мовна ситуація в Україні є насамперед результатом тривалої війни проти української мови й української державності. Нинішня мовна ситуація в Україні є результатом незавершеного в радянський період асиміляційного процесу – перетворення україномовної спільноти на російськомовну. Тільки сорок сім відсотків українців використовують українську мову в ужитку, водночас суто російськомовних громадян налічується тридцять сім відсотків. Це умовно поділяє країну на дві різномовні частини, а отже становить проблему в розвитку української державності, а також в налагоджені тісних взаємозв'язків України з Росією. Одним із найвищих виявів самоутвердження нації є державний статус її мови, який законодавчо забезпечує її функціонування в усіх без винятку сферах суспільного життя. Мова – це знаряддя, інструмент культури. Вона формує особистість людини, а тому її потрібно цінувати та поважати, адже кожна мова по-своєму оригінальна.

Нації вмирають не від інфаркту. Спочатку їм відбирає мову. Ми повинні бути свідомі того, що мовна проблема для нас актуальна і на початку ХХІ століття, і якщо ми не схаменемося, то матимемо дуже невтішну перспективу.

(Ліна Костенко)

Мова є важливим компонентом у житті кожної людини.Гарна,чиста,правильна мова –це шлях до успіху.На даному етапі мовне питання в Україні займає вагоме місце.Це може видатись дивним,бо за законом в нашій країні закріплена одна мова-українська.Проте ми всі знаємо,що люди в нашій країні  спілкуються не тільки державною мовою,а й іншими,наприклад-російською.Я думаю,що це не правильно,тому що мова кожної держави-це її обличчя,яке представляє її у світі.Наша мова-це наш скарб,вона має велику історію.Вона пройшла через багато утисків та заборон-це Валуєвський циркуляр,Емський указ.Українська мова поборола всі негаразди,вистояла у нерівних двобоях.І як всі інші мови вона заслуговує,щоб її цінували. Це наша рідна мова якою нам потрібно розмовляти, мова наших предків,яку ми зобов’язані берегти та вдосконалювати.

Я надіюсь,що згодом мовне питання в нашій країні знайде свій розв’язок.Держава Україна і мова повинна бути державна-українська.

"Нещасна, неправедна людина, що добровільно й легко зрікається рідної мови; щаслива, праведна людина, що в радості й горі будує слово своєї землі. Нещасні, прокляті батько й мати, що сплоджують перевертнів; щасливий, непереможний народ, що породжує своїх захисників і оборонців", — стверджує Б. Захарчук. 

Мова є спільним духовним органом, завдяки якому відбувається єднання народу, оскільки у взаємному розумінні мовця і слухача формується свідомість, пробуджується почуття спорідненості. Можна вперто стверджувати, що нібито не було б сьогодні мовної проблеми, якби проста людина відчувала себе соціально захищеною, не витрачала б стільки фізичних та моральних сил на те, щоб вижити у несприятливих умовах політичного, економічного, культурного безладдя. Тільки, на мій погляд, соціальний чинник не є настільки важливим і визначальним.  Весь період розвитку нашої рідної мови — це долання численних перешкод і заборон. Тільки завдяки запеклій боротьбі провідних науковців, письменників, публіцистів удалося зберегти і певною мірою поширити українську літературну мову у різних сферах суспільного життя. 

Сучасна українська літературна мова не поступається своїми функціональними можливостями жодній із найбагатших і найрозвиненіших мов світу. У її лексичному запасі близько чотирьох мільйонів слів. Отже, найголовнішим завданням нашого покоління є дбайливе ставлення до рідної мови. Ми не повинні байдуже відноситися до того, як висловлюємо свої думки, бо маємо почуття власної гідності.

Ukrayintsi_v_sviti.pptx (3380304)

Дорога бабуся!
Сьогодні проснулася від того, що Ви мені приснилися. Ось і вирішила написати листа. Перш за все, вибачте за недошитий рушник, який я хотіла подарувати. Обіцяю, що в найблищий час особисто вишию та відправлю на вашу особову адресу.
Хочу поділитися новинами, що відбулися у моєму житті. Ви не повірити, але я побувала у казковій країні Недоладії, до подивилася не недороблені справи. Зробила недоладяників гарними. Я вже не хочу бути такою, засмучувати інших. Тепер я буду справжньою леді.
Пам'ятаєте мого сусіда сашка Тишка. Вчора домовилися з ним зустрітися, а він мені підсунув свиню, поїхав з міста. Не буду з ним більше спілкуватися, адже справжні чоловіки слів на вітер не кидають.
  Усі ми здорові. мама не може втішитися від таких перемін, як вона тепер часто каже, своєї розумниці донечки. Ввечері всією родиною дивилися "Розсміши коміка" скалили зуби аж допізна.
Бабуся, коли ми знову побачимося? Я сумую. Напиши які у Вас новини.
Чекатиму листа.
Твоя внучка Ксю)
Фразеологізми: підсунув свиню, на вітер не кидають, скалили зуби.
Пароніми: проснулася-приснилися, особисто-особову.
Іменники: леді, недоладяників.

Сотні видатних українців були і є творцями світової історії. Митці й науковці, композитори та художники, актори й письменники - завдяки їм кожен із нас з гордістю може сказати: «Я – українець»!Українці в світі_Приндюк.pptx (3723767)

У своїй роботі я хочу представити Вам винаходи українців,які відомі всьому світові.Це цікаві відкриття які змінили та удосконалили життя людей.Українці - це чудова,розумна нація,яка зробила вагомий внесок у розвиток світу.

Моя творча робота представлена у вигляді презентації з аудіозаписами.Бажаю приємного перегляду!

Українці в світі!.pptx (2304855)

Українці в світі…яку безмежну глибочінь цікавих відомостей  можна досліджувати з цієї теми. Перше, що спадає на думку особисто мені, - монументи, встановлені по всьому світу на честь видатного українського поета, письменника (драматурга,прозаїка), художника (живописця, гравера), громадського та політичного діяча Тараса Григоровича Шевченка.

УКРАЇНЦІ В СВІТІ.pptx (4,3 MB)

В своїй творчій роботі хочу познайомити Вас з 10-ма чудесними місцями України,які повинен відвідати кожен турист.

Це унікальні місця,адже їх створила сама природа вони вряжають своєю красою та масшатабами.

Місця оповиті легендами та таємниця,які ще й досі не можуть розгадати історики.

Відвідавши ці дива можна відновити сили, зробити гарні фото напам'ять та знову закохатися.

Новий Презентація Microsoft Office PowerPoint 2007.pptx (2064138)

   Любити Україну - це значит знати її перлину - Київ.

Розповісти про всі важливі пам`ятки Києва коротко неможливо. Протягом довгих років, які минули з часу виникнення Києва, місто росло, розвивалося, в ньому з’являлися нові цікаві архітектурні ансамблі та історичні пам'ятки.

Якщо ви бажаєте якнайдокладніше ознайомитись з Києвом, та його визначними місцями, то найбільш в пригоді вам стане не метро, або будь-який інший вид міського транспорту, а власні ноги. Саме піші прогулянки по Києву дозволяють не оминути те цікаве, що зустрічається в історичній частині Києва майже на кожному кроці.

Київ.pptx (7343349)

Вітаю всіх з Новим роком та Різдвом Христовим!
Бажаю миру та злагоди, щастя і тепла!

Моя творча робота на тему: "Українці у світі".

У своєму відео я поєднала винахідників, історичних та культурних діячів з України, які творили за межами нашої країни, або жили тут і прославили нашу країну, тим самим довели, що наш народ розумний і напрочуд талановитий!

Відео можете переглянути за цим посиланням: youtu.be/We8QcrDFh9s

Здрастуй, люба подруго!

Пишу тобі, тому що дуже сумую останнім часом. Ми так давно не бачилися. Хочу розповісти тобі дещо, скинути камінь з душі.

Удома все дуже добре. Саша не покладаючи рук працює, а я довчаюсь останній тиждень цього семестру. Іноді здається, що вже ось-ось - і ми професори. Кожен день одні омоніми, пароніми, синоніми, омофони, омоформи...Увечері ноги самі несуть мене додому до м'якого ліжка і гарячого чаю, але не без угаву можна дозволити собі цю розкіш. Для початку, хоч убий але потрібно зготувати вечерю. Спагетті з соусом барбекю, салат із кольрабі, броколі, сливою та лимонним соком на перше, та ціла тарілка солоного сала для Саші на десерт. Ось таке меню було в нас вчора і позавчора. Після споживання їжі можна випити чаю і сідати за уроки. Прокидаюся я з моїми новими найкращими друзями: зошитами і роздруківками, і знову чимчикую на пари. Здається, що битком набита голова скоро вибухне, але ми тримаємося і з останніми силами наполегливо крокуємо вперед, наче армія, що  йде до перемоги, наперекір зливі й гарматним пострілам.
Ось такі вони, останні навчальні дні!
Я лпаную приїхати до тебе найближчим часом, отже, не розповідатиму всіх цікавинок!

Чекай на мене! Цілую, Аня.

Використані фразеологізми: скинути камінь з душі, без угаву, не покладаючи рук, ноги несуть, хоч убий, битком набитий.

Іменники складного роду: меню, кольрабі, броколі, спагеті, барбекю.

Пароніми: слива-злива, вчора-позавчора, омоніми-пароніми-синоніми, омофони-омоформи.

Здрастуй, дорога моя сестро. Пишу з великою надією, що цей лист потрапить до тебе в руки, а не як минулого разу, коли листоноша переплутав адресу. Я сподіваюся, що в тебе все добре. Я вже другий місяць подорожую по надзвичайно гарним місцям, набуваючи нового досвіду в спілкуванні з іноземцями. Кожна країна чарує своєю оригінальністю, скільки визначних пам’яток я вже відвідала! Кожен куточок Англії зв'язаний з певними історичними подіями. Франція вразила неймовірно смачними стравами, що аж язика проковтнути можна, такого різноманітного меню десертів я не бачила ніде, тому з упевненістю можу сказати, що розхвалена французька їжа – не стереотип, а цілковита правда.

Слів не вистачає, аби виразити емоції, коли знаходишся на шляху до здійснення своєї мети. Ти ж знаєш, я з дитинства марила кругосвітніми подорожами. Розуміючи, що від биття байдиків діла не буде, я тяжко працювала, пов’язуючи своє життя з журналістикою. Мені хотілося бути професіоналом своєї справи, а не просто якимось папараці.

Знаю, що ви з батьками були проти мого переїзду і я дуже сумую за нашою сім’єю, але мені потрібно реалізувати себе, я не можу просто сидіти склавши руки і чекати своєї долі. Пасти задніх – це не для мене, а брала я вірний шлях чи ні – час покаже.

Я надішлю тобі пізніше мій новий адрес та з нетерпінням буду чекати зустрічі. Дуже сильно люблю тебе й батьків. Сподіваюсь, що ви зрозумієте мене і ми зможемо уникнути всіх суперечок, знову стаючи дружною родиною.

Іменники зі складними родами: листоноша, меню, папараці.

Пароніми: адреса-адрес, зв’язаний-пов'язаний.

Фразеологізми: язика проковтнути, бити байдики, сидіти склавши руки, чекати долі, пасти задніх.

Любий Миколо!

Вибач, що так довго тобі не писала. Ти ж знаєш, що я постійно в дорозі і маю надзвичайно багато роботи, тому мені навіть вгору глянути ніколи. Це відрядження має винятково важливе значення для мене, адже сплило не так багато води з того часу як мене підвищили, і я не хочу сісти в калюжу. Сьогодні мій перший вихідний день і я вирішила подарувати його виключно собі. Зранку я повторила гінді, отримала від листоноші газету і поринула в чаруючу атмосферу Лондона. Це місто просто мрія. Ти,брате,не уявляєш яка тут чистота, кожен має за обов'язок додержувати порядок на вулицях і додержуватися думки, що це йде на благу кожному мешканцю. Тут кожна леді має свою унікальну парасольку, адже кожен день л'є як із відра.У Лондоні густо різних закладів, де можна добренько набати брюхо та відпочити, але зовсім пусто біля зупинок напротивагу нашій країні. У Лондоні зовсім немає кіосківі це дуже тішить око. В статусі центру моди Лондон тут нічим не поступається Мілану і Парижу. Тут аж кишить різними модними брендами,тому,знаючи твою пристрасть до шопінгу, я купила тобі цілу купу одягу, тож я впевнена, що ти будеш на сьомому небі від щастя. Загалом у мене все чудово:) А як справи у тебе? Як батьки?

Чекаю відповіді!

З любов'ю,

Твоя сестра Карина.

Використанні фразеологізми: вгору глянути ніколи, сплило не так багато води, сісти в калюжу, набати брюхо, л'є як із відра, аж кишить, цілу купу, на сьомому небі від щастя, тішить око.

Іменники зі складними родами: гінді, леді, листоноша

Пароніми: винятково-виключно, додержувати - додержуватися, пусто - густо.

Люба подруго!

Ми з тобою не бачилися вже майже рік.Єдиний спосіб спілкування з тобою - це листування.Вибач,що так рідко пишу - зараз багато часу займає університет,бо незабаром сесія. Уявляєш,нещодавно біля метро зустріла нашого друга Сашка,якого я також вже давно не бачила..Але я відразу помітила,що він виглядав не дуже добре. Я запитала в нього,що трапилося.Він розповів мені,що,працюючи на вулиці, трішки захворів і зараз у нього нежить. Я почала забивати баки Саші про те,що треба уникати такої роботи в холодну пору року. Коли я закінчила говорити він повідомив мені гарну новину.Тепер Сашко буде працювати дитячим аніматором і я зраділа. Тому що знаю як сильно він любить дітей.Його одразу попередили,що треба повністю вникати в роботу,бо робота з дітьми не така легка як здається. Поспілкувавшись з другом,у мене піднявся настрій і я вирішила літом не бити байдики,а піти працювати!

Сашко передавав тобі вітання!

З нетерпінням чекаємо твого приїзду!

Успіхів тобі!

Використанні фразеологізми: Забивати баки,бити байдики.

Іменники зі складними родами: Метро,нежить.

Пароніми: Уникати-вникати.

Здрастуй,моя дорога!

Вибач,що довго тобі не відповідала,так трапилось.У  мене зараз багато справ.

В цьому місяці я почала ходити на заняття з англійської мови.Я мало сплю,бо їду світ за очі,щоб дібратися на курси.На днях в мене трапилася жахлива подія.Мій пес захворів.Я почала нервуватися і вирішила відвести його до лікарні.У лікарні я блудила словами.Своєю поведінкою я почала нервувати лікаря.Він попросив мене почекати в коридорі,поки він огляне мою собачку.Я прикусила язика і вийшла з кабінету.В коридорі мені здавалося,що я перебувала в стані афекту від переживань.Згодом лікар вийшов та повідомив,що все вже минулося і з моїм псом все добре,він моє гарний талан.Медик зробив йому деякі процедури і ефект був чудовий.Зрадівши,я обійняла свого собачку,сказавши,що в лікаря великий талант у медицині.І ми накивали п’ятами з лікарні.

Я вирішила покращити меню свого собаки і після лікарні ми відправились до магазину.Я купила псу спагеті,яке він обожнює,а собі івасі.Я ще придбала насіння твоєї улюбленої кольрабі.Тож чекаю,дорогенька,тебе в гості восени,будемо куштувати капусту.

Ось такі в мене події.А ти як?Що нового?

Чекаю твого листа!!!

З любов’ю твоя  подруга!

-----------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

Використані фразеологізми:світ за очі,блудити словами,прикусити язика,накивати п’ятами.

Використані пароніми:Нервуватися і нервувати;афект,ефект;талант,талан.

Використані іменники зі складними родами:меню,спагеті,івасі,кольрабі.

Привіт, сестричко!

Вибач, що забула тобі написати раніше, просто звалилось багато справ. Університет забирає останній сили і увесь час. Скоро сесія і хочеться, щоб все це скінчилось якнайшвидше.

Декілька днів тому я зустрілась зі своїм другом дитинства Юрком, який був дуже засмучений тим, що дівчина, з якою він зустрічався дала йому гарбуза. Та незважаючи на це, він виглядає досить ефектно. Розповів мені, що вже три місяці вивчає гінді, каже, що знайшов ефективний метод вивчення мови і вже за рік зможе розмовляти як корінний житель Індії. Рік тому Юрась їздив у США, планував там залишитись на деякий час, але вирішив повернутись на Батьківщину, це пов’язано з тим, що у штаті, де жив Юрко частими гостями були торнадо, тому він почував себе зв’язаним і не міг спланувати майбутнє, а жити у постійній тривозі не хотілось.

Ми дуже довго гуляли. Спочатку пішли у зоопарк, там побачили  поні, шимпанзе, гарненьеих слоненят, а в акваріумі плавали івасі, але коли ми зайшли у тераріум, то аж волосся дибки стало, так вже боюсь я тих зміюк.

Я зрозуміла, що у мене є талант – знаходити пригоди на свою голову. Після зоопарку, ми вирішили піти у кафе, але адреси точної не знали, я скористалась навігатором, проте це чудо техніки зробило нам лише ведмежу послугу, адже ми ходили довго по вулицям, але пункту призначення не досягли. Не можу досі зрозуміти, чому мені так не таланить? Після цього випадку я зарубала собі на носі, що  потрібно заздалегідь планувати свій маршрут і точно знати куди підеш, щоб уникнути таких ситуацій, і тобі, сестричко, раджу.

Ось такі у мене справи. А як поживаєш ти? Що нового?

Чекаю відповіді!

P. S. Запрошую тебе у гості на новорічних святах, буду дуже рада тебе побачити. 

___________________________

Використані фарзеологізми: дати гарбуза, волосся дибки, ведмежа послуга, зарубати на носі.

Пароніми: ефектно - ефективно, пов'язано - зв'язаний, талант - талан.

Іменники зі складними родами: гінді, торнадо, поні, шимпанзе, івасі.

Охріменко Людмила

Похоронним дзвоном по всій нашій землі прокотилася чума Голодомор.Скільки людей загинуло....

1932 рік-це рік,коли Україна була покрита трупами.Життя перетворилось в жахливу смерть під назвою Голодомор. Усі ми-діти і онуки,правнуки тих,хто врятувався.Наш святий обов"язок перед минулим-вшанувати пам"ять загиблих : запалити свічки,розповісти про них нашим дітям.

Голодомор забрав життя від 10 до 25 відсотків населення України , а решті скалічив душі.

ГОлодомор став для нас не лише символом чергової спроби винищення України, як нації, а й дуже серйозним уроком.Гадаю з нього ми повинні почерпнути для себе весь можливий досвід та знання. Хто зна,можливо це буде ще одним кроком до заповнення "білих плям" в історії України .Хочеться вірити, що в такій "кривавий" для людей справі не доведеться знаходити крайніх.Адже пам"ять народу- це дуже сильна зброя,яка в один момент може вистрілити у тих,хто хотів використати її у власних ,відверто не чесних інтересах.

Світал пам"ять загиблим у Голодоморі.

Чорнобай Анна

 У листопаді цього року ми відзначили 82 річницю пам'яті жертв Голодомору.

   Найжорстокішим злочином комуністичного режиму проти українського народу був голодомор 1932—1933 рр.Страшна моровиця лише за один рік забрала життя мільйонів людей, зруйнувала сільське господарство на українських землях, а головне - позбавила українців впевненості у майбутньому.

   За вказівкою московських комісарів В. Молотова, Л. Каґановича, П. Постишева, які керували заготівлею продовольства в Україні, коли хліба не було, забирали сухарі, картоплю, сало, соління, тобто всі запаси їжі. Траплялися випадки, коли вилучали навіть шкіряні речі, щоб їх не варили та не їли.Залишившись без хліба, селяни їли мишей, щурів та-горобців, кісткову муку і кору дерев. Відбувалися численні випадки канібалізму.

   Трагічні події Голодомору покрила завіса мовчання. Було заборонено будь-яку допомогу з боку міжнародної та радянської громадськості. Уражені голодом райони були оточені внутрішніми військами, що завертали тих, хто намагався дібратися до міста. Рятуючи дітей від голодної смерті, окремі батьки будь-якою ціною везли їх до міста і залишали в установах, лікарнях, просто на вулицях. "Хто не мав іншого рятунку, — згадує Р. Дзюбіна, яка під час Голодомору проживала на Київщині, — виходили до поїзда і під час руху закидали своїх дітей до вантажних вагонів, надіючись на те, що їх десь хтось зніме і таким чином дитина виживе".

   Один із соратників Сталіна, другий секретар ЦК КП(б)У, з гордістю заявляв: "Між селянами і нашою владою точиться жорстока боротьба. Це боротьба на смерть. Цей рік став випробуванням нашої сили і їхньої витривалості. Голод довів їм, хто тут господар. Він коштував мільйони життів, але колгоспна система існуватиме завжди. Ми виграли війну".

   Голодомор став найбільшою трагедією за всю історію українського народу. За масштабом, жорстокістю, цинізмом і організованістю з боку влади та наслідками для майбутніх поколінь він не має аналогів в історії людства. 

   Василь Івчук, директор школи с. Дударків Бориспільського району Київської області, врятував від голодної смерті десятки учнів школи. У 1938 році був розстріляний. Іван Картава, лікар з Березнегуватого Миколаївської обл. вже пухлих від голоду дітей збирав у лікарні і відгодовував. Такі доброчинці були в кожній ураженій штучним голодом області. Саме такі люди перетворили нас у народ, яким варто пишатися. Я пишу вам про цих людей, щоби пам'ятали...

Безпощадний Голодомор забрав тисячі невинних душ, не шкодував ні дітей,ні їх батьків. Це надзвичайно страшна сторінка нашої історії, яку пережили наші предки.  Цей акт геноциду українського народу ми маємо пам’ятати та вшановувати тих людей, які опинилися безпомічними перед жорстоким керівництвом.

“ Щоденник я присвятила своїм дітям, щоб вони літ за 20 прочитали й побачили, як страждав і стогнав народ, який був жахливий голод, якими жорстокими методами будували соціалізм ”

Висловлювання однією із жертв Голодомору - Олександри Радченко. Вона описувала усі події, які відбувалися з нею та її сусідами під час масового знищення населення  1932–1933 років, за що була заарештована.

“Не було в історії людства катастрофи таких величезних розмірів, яка привернула б таку малу увагу міжнародного світу… Голод був інструментом національної політики більшовиків, вжитим свідомо як останній засіб зломити опір українського селянства проти системи”

Писав американський журналіст Вільям Генрі Чемберлин і,безперечно,був правий. В окремому розділі  своєї книжки “Залізна доба Росії” про Україну він розповідав, що голод охопив територію з населенням 60 млн, а кількість жертв становила 3–4 млн осіб. У 1944 р. у Нью-Йорку вийшла ще одна книга Вільяма Чемберлина “Україна: пригнічена нація”.

“Я пройшов через безліч сіл... Скрізь чув плач: “У нас немає хліба. Ми помираємо! Передайте в Англію, що ми пухнемо від голоду”.

Розповідає Ґарет Джонс - британський журналіст. Автор понад 20 статей на тему українського голодомору.

Комуністичний режим намагався не тільки приховати правду про Голодомор в Україні, але й назавжди знищити крихти пам’яті про цей злочин. Небезпечним було не тільки писати про це в пресі, але навіть згадувати в приватних щоденниках. Але зараз ми знаємо правду про цих підлих людей, які перебували у той час в керівництві і вже нічого не можемо зробити, тільки вшанувати пам'ять загиблим,запаливши свічку в церкві…

Важко сказати, скільки випробувань випало на долю українського народу, які нещастя пережили наші предки. З неймовірним болем в серці ми вшановуємо пам’ять загиблих одного з найстрашніших часів для України – період нещадного Голодомору.

Немає зараз українця, людини, яка б не знала про події 1932-1933 років. Це масштабне лихо увірвалось в домівки мільйонів, ні в чому не винних, душ. Зараз немає сумніву, що це був навмисний геноцид, винищення української нації. Феномен тривалого приховування від громадськості соціального лиха таких гігантських масштабів і наслідків криється перш за все в тоталітарному, закритому характері тогочасної радянської держави, яка безпощадно вкорочувала нитки людських доль.

Трагедія голоду викликала щире співчуття світової громадськості. Від розповідей очевидців, яких застав голод, в душі тугим вузлом поселяється жах. Неможливо уявити, що пережили люди без крихти їжі, відчуваючи кожного дня все ближче прихід невідворотного. Але ще страшніше розуміти, що багато хто втратив себе, свою душу, нутро, збожеволівши від нестерпного відчуття голоду. Випадки поїдання своїх рідних, близьких, були звичайним явищем для того темного періоду не тільки фізичного вимирання, але й душевного.

Кожен з нас повинен пам’ятати час великого Голоду, знати які наслідки це принесло для українського народу, аби більше ніколи не спостерігати трагедію. Трагедію, яка не має виправдовування.

Є в історії нашої країни сторінки, які чомусь і не хочеться згадувати, настільки вони страшні, настільки жахають усіх своїм натуралізмом та, на жаль, ганебністю. Це, зокрема, голодомор 1933 року. Але про нього треба пам’ятати, щоб не допустити повторення, яке може назавжди припинити написання нових сторінок української історії.

Україна знавісніла, з’їхала з глузду, не витримавши нашесті та пошесті. Люди вмирають, наче здають план по мерцях — усюди, скрізь. Падають, мов підкошені, і в останній раз тяжко зітхають. Коли весною 1933 року сходив з землі сніг, то скрізь можна було побачити померлих, яких ніхто поки що не збирався закопувати.

Щоб вижити, не померти від страшного голоду, селяни ловлять і їдять усіляку живність. Не стало чутно гавкоту собак, зникли кішки, навіть миші ховалися від голодних людей. Селяни ‘їли усе: ховрахів, горобців, навіть шпаків. їли, щоб одного дня не підвестися з ліжка, бо цього було дуже-дуже замало. Особливо, коли поряд дивляться на тебе голодними очима маленькі діти. Хоча і їх було вже дуже мало у селах. Вони, як і старі люди, вмирали першими, мовби на-перед ділячись із сильнішими дорослими своїми пайками. Так було і в родині Катранників з роману В. Барки «Жовтий князь». Першою померла стара бабуся, потягнувши за собою старшого сина Дарії й Мирона — Миколу. Мирон, який дуже любив свою родину, намагався допомогти їй вижити. Але марно. Скоро вже і його ховали налякані, голодні Дарія і Андрій. За ним була похована і дочка Олена. Та й сама Дарія не довго протрималася…

Неможливо залишитися спокійним, читаючи ці страшні сторінки, які немовби наповнені кров’ю безневинно загиблих людей. Чи хтось із них міг хоча б припустити, що їм, які все життя працювали, не покладаючи рук, доведеться шукати якесь коріння, щоб зварити собі їсти? Що колись їх будуть називати куркулями чи підкуркульниками зате, що вони не хочуть віддавати останній хліб, який залишився для малих дітей, чи кілька буряків, захованих від ненажерливого ока «жовтого князя»? Неможливо собі навіть уявити, що таке відбувалося у нашій країні. Але цих кривавих сторінок уже не можна вирвати з нашої пам’яті — вони зрослися з нами, з нашими родинами. Вони залишаться з нами, як страшна пересторога: це не повинно повторитися!

Голодомор…Скільки страху,страждань в цьому слові.Голод забрав у свої страшні “тенета” багато ні в чому не винних людей,які хотіли жити,радіти,любити.Але він їх не пожалів…

Люди боролися з голодом за своє життя як могли.Вони цінували кожну крихту хліба,кожне зернятко.Від безвихіддя дехто навіть відрізав собі пальці для того,щоб втамувати свій страшний голод.Таке важко уявити,але це страшна,кривава історія нашого народу.Багато сучасних людей не розуміють тогочасну трагедію.Так,дійсно трагедію,бо жертв голодомору не порахувати по пальцям.Скільки дітей загинуло,скільки життів обірвалось.Ці числа не можна згадувати без болю.

Голодомор-це чорна сторінка нашої  історії,про яку ми завжди повинні  пам’ятати,це наш обов’язок.Тож шануймо та висловлюймо свою скорботу тим невинним людям які загинули від страшного голоду!Вічна пам'ять загиблим…

Голодомор 1932-1933 в Україні-це тяжкий злочин Сталіна і тогочасної радянської влади.Це цілеспрямована акція проти українція як нації і українських селян як класу. Штучний голод був сформований не лише на фізичне знищення українців. Комуністичний сталінський режим прагнув позбавити українську націю її волелюбного духу,її ідентичності.Мільйони українців померли від голоду.Десятки мільйонів не народилися.Покалічені людські душі.

Мій прадід під час голодомору,був найстаршою дитиною в сім'ї,у нього була маленька сестричка,заради якох він  їдальні крав відходи,щоб щось було її поїсти. Але нажаль йому не вдалося її спасти і вона померла. І після цього мій прадід пообіцяв собі шо його діти,внуки і правнуки ні з чому відмовлені не будуть.І він дотримав свою обіцянку.

Уже 82 роки Україна вшановує пам'ять загинувших під час Голодомору українців.

Ми як молоде покоління повинні пам'ятати про наших предків і шанувати тих,кого торкнулася ця страшна трагедія.

Я єсть народ, якого Правди сила 
ніким звойована ще не була. 
Яка біда мене, яка чума косила! — 
а сила знову розцвіла.....

Писав український поет, публіцист і перекладач Павло Тичина. А й справді, скільки горя і нещасть пережив наш український народ, але всеодно ми боремось і не здаємось.

Однією із чорних сторінок нашого народу є Голодомор. Це своєрідна чума, яка скосила мільйони українських душ. Вже  від самого слова по шкірі йде мороз. Масштабність і жорстокість цього явища змушує здригнутись. Яку холоднокровність і байдужість потрібно мати, щоб силоміць відбирати у селян найдороже - хліб. 

 Напевно, немає такої родини, яку б не зачепили ці страшні події. Моя прабабуся розповідала, що у неї було семеро братів і сестер, які загинули від голоду, вижила лише вона і її мати. Люди їли все, навіть робили борошно із кленового і дубового листя. Вона ніколи не могла спокійно про це розповідати, на її очах завжди виднілись сльози, я її розумію, адже пережити те, що вона пережила під силу не кожному. Щодня чути стогони і крики голодних людей, які помирають у тебе на очах, навіть від однієї думки про це  стає лячно. 

Люди, які не знають минулого - не матимуть щасливого майбутнього. Ми повинні пам'ятати про ці страшні події, адже доки живе пам'ять доти живе наша історія. Ми - ніхто без нашого минулого. 

Щороку наша країна вшановує пам'ять жерт Голодомору. Наш святий обов'язок перед предками не забувати про ці страшні події, що назавжди змінили історію і свідомість нашого народу.  

Сальвенчук Світлана